Як я не стала гурманом


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
Loading...
приготовлено 0 раз

Посмотреть отзывы

Знаєте, чому зараз в Україні такий бум на гастрономію? Чому люди прагнуть приготувати постійно щось нове, чому активно реагують на нові ресторани, невтомно вибивають картки знижок і витрачають 10 баксів на філіжанку сумнівної кави? Голодне радянське дитинство та юність — от у чому проблема. В якийсь момент на голову 25-35-річних звалилось  усвідомлення, що майонез та горошок більше не дефіцит, […]

Найти рецепт из моих ингредиентов

Знаєте, чому зараз в Україні такий бум на гастрономію? Чому люди прагнуть приготувати постійно щось нове, чому активно реагують на нові ресторани, невтомно вибивають картки знижок і витрачають 10 баксів на філіжанку сумнівної кави? Голодне радянське дитинство та юність — от у чому проблема. В якийсь момент на голову 25-35-річних звалилось  усвідомлення, що майонез та горошок більше не дефіцит, згущене молоко валом лежить в супермаркетах — вони наїлись. Але заспокоїтись не можуть досі. Вони нагадують мені  людей блокадного Ленінграду, що багато років після війни ховали за звичкою шматки хліба і збирали пучками пальців на столі крихти. Вони приходять все у нові й нові ресторани і шукають, чим би новим наситити свою по суті ненаситну душу, як забити смак дефіцитного горошку в роті . Фізаліс, руккола, карамболь — на перевірку ці речі виявляються напівгіркокислим не знати чим. Але той пафос, з яким ці штуки пропонуються… Нове, нове…

Я повністю позбавлена поняття голоду, я не люблю їсти. Ні, чисто фізіологічно він у мене буває — я ж жива. Мені пощастило: моя бабця була завмагом великого продуктового магазину. Я зараз не вимахуюсь — просто наявність їжі у домі допомогла мені про неї просто не думати. Чесно, у мене немає улюблених продуктів, улюблених страв (ну, може, кріль, якого готує моя мама у домашній сметані). Я просто їм для того, щоб підтримати організм. Не більше. І я не шкодую про це, коли бачу, як пудові мужики замовляють три таці суші, а потім намагаються дрижачими паличками це все добро з’їсти. Вони нагадують опухлих з голодухи жителів Освенцима. Проблема в тому, що вони не з голодухи і не з Освенцима. Тільки й всього. В нашій країні не заведена спокійна помірність.

Їсти для того, щоб жити. А не жити для того, щоб їсти.

Ось девіз цього блогу. Буяйте.



У меня получилось!
Сохранить в кулинарную книгу

Рекомендуем
Манник
Телятина в кофе
Кофе с алкоголем
Кофе ристретто
Кофе с сыром
Нежная телятина тушеная в кофейном соусе
Кутья на Рождество и Старый Новый год — рецепт
Бутерброды к старому новому году — изысканно, дешево и сердито!
На какой воде готовить пищу?
Квашеная капуста: самая вкусная
«Шпикачки» свиные
Сардельки «Телячьи-индюшиные»
Задержки воды в организме
Колбаса сыровяленная «Особая»


Новости партнеров

ВВЕРХ


Добавление в кулинарную книгу

РЕГИСТРАЦИЯ

Войти

Забыли пароль?

Востановление пароля