Завантаження...
Селера всемогутня
Вперше я познайомилася з цією рослиною в роки «студентської голодухи», сталося це завдяки подрузі, яка захоплювалася здоровим харчуванням. Вона, їдучи у відпустку, довірила мені наглядати не тільки за квартирою, а й, звісно, за холодильником, що знаходиться в ній, попередньо повідомивши, що він вщерть набитий всілякими смаколиками із селери. Що таке селера мені було практично невідомо в той час, але слова «холодильник» і «набитий» звучали заманливо.
Скринька пандори
Само собою зрозуміло, прибігши з пар, я насамперед залізла в холодильник. Яке ж було моє обурення, коли в «залізній скриньці Пандори» не виявилося зовсім нічого їстівного, окрім кількох салатів із, м’яко кажучи, специфічним ароматом, та тарілки з невиразними шматочками якогось коренеплоду. Ні, це було занадто! Розчарування і злість захлеснули мене з головою – і я вже хотіла було випробувати на міцність дверцята холодильника, зачинивши їх, щосили, але, помітивши пляшку ситро, приборкала емоції. «Не поїла, то хоч поп’ю» – подумала я – і одним махом влила в себе півпляшки напою… Про те, що напій виявився не газованою водою, а соком селери, – і казати не буду, а ось відчуття спробую все ж описати: слова «дивно», «насичено», «сильний», вимовлені на одному подиху, з логічним наголосом на слові «дивно», мабуть, найточніша характеристика (Graveolens – видова назва селери – походить від латинського gravis – «різкий, сильний» + olens – «той, що пахне»). Хоча, зізнаюся, за кілька хвилин напій мені вже не видався настільки дивним – смакові рецептори адаптувалися і, що цікаво, навіть якось зрадницьки наполегливо почали вимагати повторної дегустації. До ранку холодильник, забитий селеровими «смаколиками», вже не сприймався мною як відстійник поганого смаку. Тоді-то й зародилося в мені бажання випробувати на собі дію загадкового коренеплоду (до цього я краєм вуха чула, що користь для організму від нього невимовна). І вже через тиждень, після вживання селери, я помітила серйозні зміни. Насамперед це відобразилося на шкірі – вона стала набагато здоровішою; потім я звернула увагу, що я стала набагато простіше переносити фізичні та розумові навантаження; ну і, врешті-решт, кудись безслідно зникла парочка кілограмів, які давно не давали мені вважати мою фігурку ідеальною.
«Усюди на м’яких галявинах цвіли селера і фіалки». Гомер. «Іліада».
Селеру взяли на озброєння ще в Стародавньому Єгипті та Стародавній Греції. Як і багато інших плодів, її спершу використовували в медицині, а тільки потім – у кулінарії. До речі кажучи, зелень селери довгий час виконувала ту саму функцію, що й лавр, – прикрашала голови та одяг тріумфаторів. І попри те, що рослина була дуже популярною за часів античності, вона на довгий час була забута нащадками. У Європі, наприклад, до цього доклала свою залізну долоню католицька церква, яка вбачала в селері пряму загрозу одній із десяти заповідей – «не чини перелюбу»: властивість рослини розпалювати пристрасть було помічено давним-давно. На селянських грядках селера вперше з’явилася тільки в XVI столітті – в Італії, а трохи згодом її стали вирощувати у Франції та Англії. До речі кажучи, у списку продуктів, вживання яких було категорично заборонено перед месою в ті часи, поряд із селерою, значився і шоколад. У Китаї ж, у культурі якого тілесне начало людини не вважали джерелом пороку, а любовні техніки були частиною прагнення до гармонії, селера була затребуваною значно раніше – вже в VI столітті. Тибетські та індійські лікарі вважали селеру конем життя, тому здавна прописували її сік хворим навіть за найскладніших хвороб – таких, як онкозахворювання, наприклад. Попри те, що в слов’янських широтах селера з’явилася значно пізніше, ніж у країнах Європи, а тим паче Китаї, – наприкінці XVIII століття, – вона швидко прижилася і використовується дуже активно.
Про вітаміни замовте слово
Нині селеру можна купити цілий рік. І якщо влітку авітаміноз організму не загрожує, то взимку та ранньою весною – ще і як. Саме тому, заповнені вщерть вітамінами (Е, К, В1, В2, В6, РР1, С), мінеральними солями (у 100 г бульби міститься 77 мг натрію, 390 мг калію, 9,3 мг магнію, 80 мг фосфору, 0,53 мг заліза й 2,65 мг йоду), білком та ефірними оліями, коренеплоди селери стають і цієї пори настільки затребуваними.
Увесь перерахований комплекс «корисностей» сприяє очищенню організму від шлаків, її рекомендують вживати в разі неврозів, виснаження нервової системи, астенії, порушень сну. Селера сприяє підвищенню імунітету організму і сприяє відновленню обміну речовин, що робить її незамінною в боротьбі з цукровим діабетом. Крім усього іншого, селера благотворно впливає на репродуктивну систему людини, а тому в кухні багатьох країн світу її включено у всілякі «любовні» меню.
Готуймо з нами
5 причин спробувати селеру
Кулінарні премудрощі
У селері можна використовувати в їжу все: коренеплід, стебла, насіння. З цієї рослини виходять чудові салати, супи, другі страви, оскільки її можна тушкувати, варити, запікати і їсти в сирому вигляді. У багатьох супермаркетах продається пікантна приправа «селерова сіль». Вона складається з висушеного насіння селери та поварської солі. Зовсім невелика кількість цієї суміші здатна збагатити смак страв, напоїв, соусів приємними півтонами. Оскільки не всі з першого разу можуть перенести незвичайний запах рослини, є напівжартівливе правило «привчання» до селери: активно працюйте щелепами і менше дихайте носом! Далі спрацює сила звички – і справа в капелюсі!
Триєдиний
Вирощують три різновиди селери: черешкову, кореневу і листкову. Коренева селера від своїх побратимів відрізняється тим, що являє собою великий цілісний коренеплід (діаметр – близько 10 см) тоді, як коренева система її родичів стрижневого типу. Черешкова селера має потужні соковиті стебла, а листова – ароматну зелень.
Готуємо із селери
Салат зі свіжої цибулі та селери
Інгредієнти:
- цибуля зелена – 300 г
- корінь селери – 100 г
- лимонний сік – 1 ст. л.
- олія – 2 ст. л.
- лимон – 4 часточки (для декору)
- перець чорний (горошок) – до смаку
- кмин – до смаку
- коріандр – до смаку
- лавровий лист – до смаку
Як приготувати салат зі свіжої цибулі та селери
- Зелену цибулю промиваємо під теплою водою, нарізаємо невеликими шматочками, корінь селери очищаємо від шкірки і натираємо на крупній тертці.
- Беремо ємкість, закладаємо в неї підготовлені компоненти, додаємо спеції, після чого перемішуємо салат.
- Потім викладаємо його в пательню з олією, додаємо трохи води й тушкуємо до м’якості інгредієнтів.
- Страву подаємо на стіл охолодженою, попередньо прикрасивши її часточками лимона.
Готуймо з нами
Сирний суп з селерою
Легкий суп із коренем селери, заправлений часником і горіхами
Інгредієнти:
- картопля – 250 г
- селера – 200 г
- морква – 100 г
- цибуля-порей – 80 г
- олія – 50 г
- горіхи – до смаку
- часник – до смаку
Як приготувати суп із коренем селери
- Картоплю чистимо і дрібно нарізаємо кубиком.
- Потім кладемо кубики в ємкість і заливаємо окропом, після чого ставимо на вогонь і доводимо до кипіння.
- Очищаємо від шкірки моркву і селеру та нарізаємо дрібною соломкою, цибулю порей дрібно шаткуємо.
- Підготовлені інгредієнти пасеруємо на олії.
- Потім, коли картопля звариться, додаємо підготовлені овочі, варимо ще 1-2 хвилини і заправляємо розтертими з часником горіхами.
Селера з овочами
Інгредієнти:
- морква – 280 г
- селера – 120 г
- горілка – 20 г
- соус соєвий – 10 г
- сало свиняче – 60 г
- сіль – до смаку
- перець – до смаку
Як приготувати селеру з овочами
- Моркву і корінь селери очищаємо, нарізаємо соломкою, потім бланшуємо.
- Після чого викладаємо підготовлені інгредієнти на розігріту сковороду з жиром, підсмажуємо до готовності.
- За хвилину до зняття з вогню додаємо соєвий соус, горілку, сіль, перець.
Готуймо з нами
Креветки з селерою (фото)
Яловичина із селерою
Інгредієнти:
- яловичина – 700 г
- олія – 50 г
- соєвий соус – 2 ст. л.
- селера – 0,5 шт.
- помідори – 3 шт.
- перець солодкий (зелений) – 2 шт.
- цибуля ріпчаста – 2 шт.
- морква – 1 шт.
- сіль – до смаку
- перець – до смаку
Як приготувати яловичину із селерою
- М’ясо нарізаємо тонкими скибочками, додаємо сіль, перець і даємо йому хвилин десять настоятися.
- На сильному вогні розігріваємо пательню з олією, кладемо яловичину, вливаємо трохи соєвого соусу і смажимо протягом 3-5 хвилин.
- Викладаємо м’ясо зі сковороди в ємкість, а в рідину, що залишилася від смаження, закладаємо нарізані дрібними кубиками: селеру, солодкий перець, моркву, помідори, цибулю, додаємо сіль і соєвий соус, що залишився.
- Готуємо доти, доки перець не набуде яскраво-зеленого кольору.
- Після чого в сковороду до овочів знову кладемо м’ясо і доводимо його до повної готовності.
Мені вдалося! 
